Знов горобина кетяги червоні
Вмиває в сизій вранішній росі,
І падають краплини у долоні,
Лишивши тихий смуток у душі.
Розчервонілась в полі горобина,
Сміється сонцю вимитим листом,
Мов наречена,мов чиясь дружина,
Стоїть самотня в полі за селом.
Стоятиме так довго під вітрами.
І де ж той красень-ясен одцвіта?.
А він побитий громом й блискавками,
Росте далеко,де шумлять жита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2013
автор: Віктор Гала