Над морем спогадів моїх
Заходить сонце небуття.
Скінчився час зимових криг -
То певність, а не відкриття.
Колише сум мої думки,
Крилатий ранок вітер зве;
Він квітів теплі пелюстки
З прозорошкірих хмар зірве
І понесе за небокрай
До пагорбів країни-сну...
Скоріше,
вічносте,
минай,
Я хочу бачити весну,
У ній,
із сонцем небуття -
моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45266
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.11.2007
автор: Lilit