Давай! давай! шукай далі стежку тернову
Малюй! малюй на вікні нашу вічну розмову
Пуста маршрутка, а тобі знову "кінцева"
Пробач, незнаю куди йти, бо я не місцева
Хвилями вітер малює у морі картини
І я дивлюсь тобі в очі, і плинуть хвилини.
Шукаю спокою в них, запам'ятовую миті
Кожне слово твоє можу я повторити
Та порожнеча з середини рветься на волю
Поламалася функція "самоконтролю"
Твої руки не гріють, ти суцільний холод
І вчепився в тіло, накресливши коло,
А ця вічна розмова, без нових епізодів
Так мені потрібна, як тобі діоди.
Давай! давай! шукай інші очі зелені
І обличчя в веснянках і рими шалені.
Малюй! малюй чиїсь плечі, не такі знайомі
Мені ж лиши картини, альбоми і втому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2013
автор: Mellani