Осінь із мітлою йде по місту,
Трусить позолоту листяну,
Шурхіт шкарубкого падолисту
Спокоєм алеї огорнув.
Вітер і дерева, мов актори,
Тишу рвуть у вальсі знов на біс,
Дощик увертюрою в мінорі
Сльози ллє на голови беріз.
Сірий стяг небесного брезенту
У мутному дзеркалі калюж
Знов старенькі крутить кіноленти,
Що рясніють сценами жалю.
Та жалі поглине юне небо,
Постривай-но, осінь-режисер:
Сірість-бо не вічна і, далебі,
Березень блакиті принесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452553
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Олександр Обрій