її гріло каміння..
усюди..
змійовик зігрівав пишні груди
і зап'ястки тоненькі..
від напасті
від ока нещирого люду
їй стелили доріжки
дарували усмішки
позаочі шепталися блудом.
її шийка зігріта
і від того кобітам
все здавалася синім
червонесенька нитка
обвивалась рубіном
її гріло уміння
благодать і терпіння
і любов його рук зігрівала
а найбільш поцілунки
у ту шийку до лунки, все низами
де шум водоспаду
під камінням
у губи...
очищали від бруду..
о, ті руки камінні
той степ, тупіт коней
той шлях невгамовний
та любов невимовна
не пізнає душевного спаду
захистить замалює-святе покоління
камінь кольору яблук
цвіт кульбаби в саду листопаду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452434
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2013
автор: Ольга Ратинська