Молитва серця скапує сльозою,
Геть викупана осінню в облозі із дощу.
Поклони б’ю я та він стіною,
Між мною і тобою: дерев’янію, кричу.
Регоче вітер в верхів’ї клена,
Танцюючи, зриває мрії із дверних петель.
Йойкнув ужалений вальс Шопена,
Схлипнув на пів-ноті, гей би надтріснутий щабель.
В душі воркують слова колишні,
Світочем пломеніють в полоні химернім хмар.
Дарунки то для єства довічні,
Господня воля його тримати в коханні чар.
03.10.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2013
автор: Валентина Ланевич