Присутнім спомином,
туманним маревом
настільки холодно,
та ще нескореним.
Запите вереснем,
забуте мороком
уже не зелено
вдягнулось в золото.
Пробрало сирістю
сирітським вечором
твоєю милістю,
та не за плечі...
Злилася з часом
покірним учнем
все не по маслу,
дійшло до ручки...
І крок зробити
хтось бачить важко,
себе розкрити
для тебе пастка.
І сон надривом
спраглим, розмитим,
ніжним й нетлінним
з тугою злитим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.10.2013
автор: owl silence