Ти знову ранив. Ранив словом, не спинявся...
І байдуже до того, що чиясь душа болить.
Ти ж сліз не бачив – з її життя геть забирався,
І все про себе думав, про неї - ні на мить!
«Без неї краще буде!» О, тобі звичайно краще -
Плювати в душу з висоти куди злетів...
Куди злетів совість під ноги взявши,
А ще її любов принизити посмів.
Вона у слід прошепотіла: «Не шкодую».
(Тебе любила саме таким, як є.)
«Лиш не вертайся! а я тебе не потурбую
Навіть словами що, дитя в мені твоє...
Лиш не вертайся, бо буду тобі мстити,
За те, що не раз прощала знов і знов...
Наше дитя буду, як квіточку, сама ростити...
Ти не принизив – ти убив мою любов»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2013
автор: Яна Бім