Пробач за те, що є в моїх думках,
Я викинути з них тебе не вмію.
Всі козирі у долі на руках:
Вона навіє, і вона ж розвіє.
Ми мало що вирішуєм самі,
І часом бракне мудрості прийняти
Все те, що долі руки золоті
Нам вирішили за потрібне дати.
Я вже стомилась в пошуках причин,
Та часом знов уперто їх шукаю.
Нічого не стирає часу плин,
Тебе я досі в серці відчуваю.
І примирилась... Залишайся там
На стільки, скільки долі буде треба.
Не все в житті вирішуєш ти сам.
Хай береже тебе безмежне Небо.
21.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452282
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Таня Кириленко