Вона стоїть вся ніжна, зачарована,
Закутана у шалі дивних мрій
До її подиху – пів кроку
До вуст її – пів подиху
Та тільки, де Вона?
Зникає без надій…
Її хода, немов би зачаклована…
Бринить і грає, мов струна
До її думки – пів кроку
До сподівань її – дійти і подумки
Та тільки, де Вона?
У падолисті все зника…
Вона – пора осіння
Золотом чаклована
Закохані у неї всі вітри
До її вуст – пів подиху
До наших мрій –дійти їй подумки
Та тільки, де Вона?
Зникає у дощі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452257
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Татка01