На вербі, з-за річки,
Кукує зозуля.
Наміряла трішки –
Поскупилась доля!
Накукуй ще років
Зо два-три десятки,
Щоб життя свій потяг
Довів до останку.
Запізнився дуже,
Втомився спішити.
Повір мені, друже,
Важко стало жити.
Не кукуй, зозуле,
Знаю, що обманиш.
Доле моя, доле,
Чом так серце краєш?
Не кукуй, не треба,
Потяг зупинився.
Я дійшов далебі,
Хоч і запізнився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452254
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Г. Король