Вони не зустрінуться. Більше ніколи.
Хоч ходять одними шляхами додому.
Є спільним їх ліс. Вона - вранці. Він - ввечір.
І небо одне. Кладе ковдру на плечі.
Обрані чимось так схожим на долю.
Та кожен із них має власную волю -
Він вже давно до безтями від іншої,
Вона живе в мріях - про чисте і вічне.
Обійми дубочку - вбирає весь сум.
Під ним він...Вбирає весь тиск її дум?
Вона тут лишає свій розпач і біль...
ЇЇ то провина - що робиться з ним?
Вона дивиться в небо, він сОбі під ноги,
Сліди зберігає їх спільна дорога...
Напевно колись вони мали зустрітись,
Волосся для нього гіллям зачепилось.
Він бачив...за мить лише від передозу.
На обмін - залишив їй шприц на дорозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Юліанка Бойчук