Жінок раніше відчуття
Я пив до краплі, до остану.
Таким було моє життя.
Казали всі - не перестану
Цього робить ніколи вже,
Ні що мене не поміняє.
І я спитав себе - Невже
Такого засобу немає,
Щоб душу виправить мою,
Сумління в серце повернути.
Тепер над прірвою стою.
Не можу сам себе збагнути.
І зрозуміти, як це так,
Як зміг я щиро закохатись.
І чому був такий дурак,
Що звик коханим почуватись.
Але тепер інакше все.
Кохаю я, а не мене.
А розум мій любов несе.
Та ця любов вже не мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45210
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.11.2007
автор: Сивнаш ре Чи