Давай же, нуж бо, зроби! Лиш поволі.
Всади свого вбивцю в маленьке серце.
Бажання вирватись – то ще не воля.
Вже вкотре жалкую, що втіяла все це.
Не зволікай же, не думай, не треба.
На інше, мій милий, ти не зважай.
Такими моментами краще не гребуй,
Продовжуй нещадно, вбивай, добивай!
Ну, витягни серце, понівечи душу
І шрами, як згадку, лиши на тілі.
Тоді – за волосся й на купу (як тушу)
До інших, таких же, як я, мій милий.
А потім продовжиш, як завжди, по новій.
Володар сердець, самостійний доволі.
Додам наостанок два слова, панове:
«Бажання вирватись –то ще не воля».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452088
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: makss