Таки сон твій огорнений ніжністю,
Якщо всі називають це смертю.
В залі ж півмертвого шепоту
Шал демониць відкрива усю
Круговерть.
Осінь буває лютою,
Жінка ж бо вона!
Розкутість невимушена
Твоєю безглуздістю.
Чи,може, їй просто треба тепла?
Але попіл на жовтогранному волоссі
Палає полум’ям степових холодів.
Танок загибелі має зміст,
Мов наприкінці книг:
Спершу рух, а потім па(х) – па(х) – па(х).
Так і пристрасть в останню передвід’їздну
Ніч дарує небачений часу
Розмах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452043
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Олена Ганько