сипнуло з неба цукром білим
на чорне мерзле дріжджів тіло.
припре грязнулю знов Весну,
зачвака брага після сну,
збіжить по зміях труб струмків
до ярих вод хмільних ріки
поїть блудницю Землю п’яну
запоєм гроз, похміль туманом.
і знову Землю цукром криє,
весняна брага тіло гріє.
1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452028
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Роман Колесник