ОСЕННИЙ ПРОМЕНАД (Перевод)

tatapoli

[b]ОСІННІЙ  ПРОМЕНАД[/b]


У  Золотих  воріт  зачарувала  осінь,
під  арку  провела,  неначе  крізь  віки,
дзвеніла  Лавра  вслід  відлунням  стоголосим,
гадала,  що  звела  на  довгії  роки  …
   А  музика  луна,
нестримна  рветься  вгору.
З  під  клавіш  звільнена
летить  в  осінню  вись.
   А  музики  луна
вторить,  що  ти  -  не  поруч,
тому  тепер  сама…
І  верхній  рве  регістр!
                     Терпкий  букет  вина...
                    тривожить  душу  скерцо,
                    бо  знає,  все  мине
                    і  не  вернеться    знов.
                       Чия  ж  у  тім  вина,
                    щемить,  в  мінорі  серце.
                   Осінній  променад…
                    така  бува  любов!  
У  Золотих  воріт  сучасне  і  минуле
зійшлося  на  межі,  його  не  обминуть,
як  добре,  що  той  час  ми  досі  не  забули,
як  шкода,  що  його  неможна  повернуть!
     А  музика  луна,
нестримна  рветься  вгору.
З  під  клавіш  звільнена
летить  в  осінню  вись.
 А  музики  луна
вторить,  що  ти  -  не  поруч,
тому  тепер  сама…
І  верхній  рве  регістр!
                       Терпкий  букет  вина...
                   тривожить  душу  скерцо,
                   бо  знає,  все  мине
                   і  не  вернеться    знов.
                         Чия  ж  у  тім  вина,
                     щемить,  в  мінорі  серце.
                     Осінній  променад…
                     така  бува  любов!  

____________________________________________________________
У  Золотых  ворот  очаровала  осень,
Под  арку  провела,  как  будто  сквозь  века,
От  Лавры  перезвон  несется  стоголосый,
Почудилось,  возносит  душу  в  облака…

А  музыка  плывет,
Не  ведая  преграды,,
От  клавиш  сорвалась,    
Летит    в  седую  высь,
               И  сердце  вдруг  поймет,
               Поймет:  тебя  нет  рядом,
Опять  не  дождалась…
               И  верхний  рвёт  регистр!

               Горчит  букет  вина…                  
               Тревожит  душу  скерцо,
               Минуло  без  следа,
               И  не  вернуть  покой.
               Так  чья  же  в  том  вина?  -  
               Саднит  в  миноре  сердце.
               Осенний  променад…
               Любовь  была  такой!

У  Золотых  ворот    день  новый  и  вчерашний
Сошлись  на  рубеже,    его  не  обойти,
Утраченной  любви  мы  вслед  рукой  помашем,
Спасибо,  что  была...  к  былому  нет  пути!..

    А  музыка  плывет,
Не  ведая  преграды,
От  клавиш  сорвалась,    
Летит    в  седую  высь,
               И  сердце  вдруг  поймет,
               Поймет:  тебя  нет  рядом,
Опять  не  дождалась…
И  верхний  рвёт  регистр!
 
               Горчит  букет  вина…                  
               Тревожит  душу  скерцо,
               Минуло  без  следа,
               И  не  вернуть  покой.
               Так  чья  же  в  том  вина?  -  
               Саднит  в  миноре  сердце.
               Осенний  променад…
               Любовь  была  такой!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451927
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 30.09.2013
автор: Борисовна