Стирає час у пам’яті обличчя,
Як гумка, що стирає олівець.
Я вже зійшов з дороги на узбіччя,
Дорога теж зійшла на манівець.
Багаж років прожитих за спиною,
На плечі тисне, давить вантажем.
Змахнув сльозу непрохану рукою,
У душу смуток вже заповз вужем.
Скрутився болем і заліг у серці
Підточує з середини, болить.
Тебе не бачу поруч у люстерці
Душа щодня побитим псом скімлить.
Закрию очі, щоб тебе побачить,
Крізь час і простір глянути на мить.
Чи це кохання щось для тебе значить,
Чи лиш мені без нього не прожить?
30.09.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2013
автор: Мирослав Вересюк