Моя щоденна мано – спи!
Давно вже сиплять пелюстки на плечі.
Ми так і не діждалися весни,
Тремтять кайдани в зіп’ятому серці.
Не вистача долоням теплоти,
І холодить зима змертвілі скроні.
Моя щоденна мано - спи!
Кує хай вічно пташка пісню долі!
Хай буду перед усіма в боргу!
Хай в темряві мене навік сховають…
А все ж в твої зіниці зазирну!
А все ж я прошепчу тобі « кохаю»!
Моя душа, не визначився ти,
Коштовностями, знатністю ніколи,
Та скарбу більшого, ніж ти,
Мені вже не знайти на карті долі.
Так темно, сумно – глянь лише згори!
Погрій на мить мої змертвілі руки.
І ти дістанеш всі в мені дари,
І знов дістанеш всі в мені ти муки.
Не грає в серці зрізана струна,
І в небі сонце хмелем напилося.
Глянь за вікно - була ж лишень зима,
А сипить зерна вже сухе колосся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451882
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Зорегляда