Не хили мені небо донизу,
Не клади зорі прямо до ніг.
Пригорни до грудей без репризи,
Щоб ніхто розлучити не зміг.
Стисни міцно в обіймах гарячих,
Аж до тихого хрусту кісток.
Щоби в любощах долею даних,
Ми пізнали жадоби виток.
В ніжнім шепоті тіл, їх сплетінні,
Розливалось дозріле вино.
Ми вдихали його, імпульсивні,
Що є між нами, те Богом дано.
30.09.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2013
автор: Валентина Ланевич