Реальний світ змішався з вигаданим. Чи навпаки. Я вже не розумію. Я загубився. Зникла межа між реальністю та вигадкою, брехнею, як завгодно. Воно захопило мене, затягнуло в себе. Моя ж зброя обернулася проти мене. Тепер треба її знищити. Це найскладніше. Бачачи світ лише в сірих тонах, навіть не в чорно-білих як про це розповідають інші, мені просто необхідно було зробити його кольоровим і яскравим для інших. Моє життя. Мою душу. Мої думки. Мої вчинки. Все. А тепер просто треба все це знищити. Це не потрібно нікому крім мене. Я впевнився в цьому вже давно. Але надія залишалася. Хоча ні, скоріш за все втіха. Втіха і жалість до себе. Так, лише це. Той хто жаліється насправді сам дуже нещасний. Бо він один. Або так вважає. А ще тому, що він ніякий, в першу чергу для себе, і жалюгідний з відразливими рисами для інших. Я не такий. Ніколи не був таким. Поки не загубився. Не втопився у мріях і не сплутав дві реальності. Мою і світу. Не злив їх в одне ціле. Ідіот. Просто дурень. Я ж це передбачив вже давно, а все-одно повівся. Безглузда ситуація. Настільки безглузда і смішна, що навіть занурити себе у ганебний відчай немає сил. Тільки єдине усвідомлення того, що це можна вирішити тримає мене від повного розчарування в собі.
Ця вигадана реальність давала надію, яку відбирала реальність світу. І так було завжди. Мене тримала лише реальність в моїй голові. Та було одне "але": я боявся сказати щось зайве, щось таке, що могло мене видати. А це означало б втрату всіх і всього, що в мене було у житті. Саме найцінніше теж би зникло за секунду. І був би я ідіотом. Я і так ідіот.
Так пощастило, що таке зміщення світів я помітив сам. Неймовірно пощастило. І саме сьогодні я свій світ знищу. Він не потрібен. Він заважає. Він дає зайві надії. Він відбирає життя і ще одну річ. Ця річ, як я вже давно зауважив, дуже необхідна кожній людині. Звичайно ж без неї можна прожити, але вона потрібна. Вкрай необхідна всім. Душа. Це єдине, що вигадка забирає сама, а не її наслідки. Це єдине, що тримається до останнього, а потім зникає повністю. Назавжди. Без повернення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451810
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Чеширський котик