змочи мої губи.. надією
жовтаву пір'їну підбий
поклади біля себе.. дровиною
піч протопи надлий залишок
дай котові вусами поцілуй
чорні дугою брови.. вію зі щічки
подуй, лежачи не здувається)
пальчиком доторкнись
вересень посміхається
жовтень злетів увись
пензлі у фей заточені
сад не один втомивсь
сукні шовками позлочені
клени крокують кудись
велич усю запрошено
нині тут карнавал..
музика стиль оголошено
клаптики крутяться в шквал
всюди літають мрії
пальці у пальчиках мліють
бал! то є справжній бал!
он, притаїлись художники
їх нова тайна зове
поети чиркаються ношею
муза у танці веде
багаті і ще бідніші
скинули мить із лиця
чекають чекають порошею
нема тому танцю кінця
змочи мої губи.. надією
осінь! веди до вінця..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451801
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Ольга Ратинська