я звір.
лиш біля тебе
стаю я схожий на людину
я звір
земля і небо
і я прошу
стань поруч мене хочу мати
ні, не коханку
так, дружину.
наворожили очі чорні
померла мати
стало тихо
і гул той так ворушить душу
що я не можу
я не мушу
я вільний звір
карлючок знаків
мені не треба
хочу слово
тебе чекаю я і Краків
ходи зі мною-
не готова
коли ж той день настане клятий?
коли відчую я розмову
і в хаті скрипне моя скрипка
чи голос ввірветься струною
я почеплю тобі колиску
я колихатиму, зимою
ти обігріта будеш сонцем
зостанься, люба, бог з тобою
а моя матка, матка боска
скажена тиша
звук гобою
де правда чиста
краде пані
збиває ноги під травою
я звір у світі
із намиста
стаю таким лише з тобою
і бачу зорі пломенисто..
чи може.. може я..
Лукойє..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451701
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Ольга Ратинська