Відпустити...
забути...
не чути...
свого серця болючі слова.
І у слізному морі тонути
примножаючи горе на два.
Замикаючи внутрішню браму,
викидати ключі в небуття.
Намагатись загоїти рану,
бо назад вже нема вороття.
І чекати ясного просвіту,
бо нічого не можеш зробити.
Та на дворі нажаль ще не літо
залишається тільки тужити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451697
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Mariana.K