В ніч місяць вийти не схотів,
Зорі гасли у пітьмі.
Так повелось з усіх віків,
Все забувається людьми.
Віки ховають все в її долонях,
Її вуста приховують тіньми.
Корона з чорноти на скронях,
Вона принцеса у пітьмі.
Ложе стелене з руїн монастирів,
Вона царює в світла сні.
В цю ніч побачити її хотів,
Й вона наснилася мені.
Я вже зникаю у її очах,
Як істина в солодкому вині.
Мене нема, не на словах,
Ми серед темряви тепер одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451658
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Адам Буткевич