Ти вбила в мені байдужість з першого погляду,
Перемістивши точку опори мого світогляду.
Ти приручила в мені колись самітника-вовка,
Вовка з душою серійного самовбивці...
Твої чари настигли мене, ніби кулі-мисливці,
Поціливши прямісінько в серце, з точнісю стрілка.
І вже через роки ті кулі ще й досі там,
Мабуть, ще довго нагадуватимуть про себе нам.
Та і як їх звідти дістати?Вочевидь, ніяк...
Думаю, без операції це буде неможливо...
Хоча до біса! Це для нас неважливо!
Хірург не потрібен для таких диво-залізяк.
Я готовий бути з тобою до життя темної завіси,
Блукаючи просторами зелених садів і засніженого лісу.
Я готовий потім стати птицею,
Щоб літати з тобою до теплих країв.
Міг би бути й струмком десь серед гаїв,
Щоб ти приходила напитись з мене водиці...
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451503
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Микита Баян