Десять верст по волошковім полі
і хотіла б, та вже не пройду.
Поміж нами роки, як тополі,
не проглянеш в суцільнім ряду.
Відлетіли літа журавлями.
Я − у вирії. Ти − в забутті.
І немає нічого між нами,
що б єднало у цьому житті.
Ну, хіба що той день серед літа,
коли ми, залишившись одні,
після повені сповідей чистих
у блакитних очах променистих,
не вмістилися втрьох у човні.
Ну, хіба що той вечір у школі,
у тісному застільнім кругу.
Ну, хіба що край стежки тополі,
а тебе десь носило у полі,
коли я спотикалась в снігу.
Ну, хіба що вечірня молитва,
що на щастя обох не звела.
Ну, хіба що...
[i]...я родом з дитинства,
з українського мого села.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451306
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: I.Teрен