...Ці незабутні
наші ранки...
Рука торкалася
фіранки,
й випурхувала
наша радість
у звабини
нового дня.
Сліпучістю
протуберанця,
щодень
освітлювала вранці.
Ховаючись
у надвечір`ї
у втіхи наші
до рання.
...А простір бавився
із часом,
і трепетали
маракасом,
емоції,
коханнятрусом,
розбурхані,
що бракло шкал.
Та поступово
повщухали,
торнада ті,
що ми сідлали.
І моросить
легенький дощик,
що звавсь
іще недавно - шквал!..
Нехай усе,
чи занехай...
...Але ці ранки - незабутні.
Не гояться,
хоч що,
а чи кого,
не прикладай...
27.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451211
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: Микола Шевченко