- Подивись як ти живеш. Постійно за чимось женешся.
- А що в цьому поганого? Всі так живуть.
- А може вони живуть не правильно?
- Всі не можуть жити не правильно, а я не гірше них, ось і живу, як всі. Я не хочу виділятись, бути «білою вороною».
- А ти не думав, що бути «білою вороною» дуже круто?
- Чому це? Як це?
- Ну ось дивись, наприклад, в моду ввійшов зелений колір і всі, як один, обтягнулися зеленими футболками, шортами, куртками. Може, їм це і не подобається, але ж вони в стаді, а стадо вимагає покори. Далі починаються перегони типу «в кого більше зеленого лахміття», хтось фарбує нігті в зелений, а хтось і волосся. Страх. А ти, біла ворона, вдягнув те, що тобі подобається, в чому тобі комфортно і плювати на моду. Ти ж ворона, та ще й біла, тобі дозволено все. До речі, тобі не потрібно ні з ким змагатися, адже в твоєму біло-воронячому світі живеш тільки ти. Ти найкращий, ти король, ти геній, а хочеш і Папа Римський.
- Але ж я буду самотнім!
- Ні, ти що, таких цяточок «ідіотизму» як ти дуже багато, просто на загально-стадному фоні їх погано видно, вони більш глибше, а все не потрібне на горі. Що там в нас на горі плаває? Так що один ти точно не будеш, хіба що «правильні» люди будуть дивитись на вас з коса.
- А як же гроші? Всі в постійній погоні за грошима. Як тут бути, я також хочу мати гроші.
- Ну і май собі на здоров’я. скільки хочеш і як хочеш, але тільки не роби гроші ціллю свого життя. В кінці-кінців це всього лише папір і щастя від нього мало. А хіба сенс нашого життя не в щасті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451130
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: Сашко Ткаченко