Чомусь раптово охолонув чай,
Усе тепло разом кудись поділось.
А ти, мій любий друже, просто знай,
Що так буває не лише із чимось.
Що так буває часто у людей:
Вони горять, палають і жевріють,
Запалюються іскрами ідей,
А потім раз – і мов перехворіють.
І мовби вже нічого не було,
І наче спільно душі не п’яніли.
Бо так буває: комусь перейшло,
А в іншого – життя перегоріло.
Хтось поховає з попелом себе.
А кажуть, ним іще лікують рани.
А ти посип ним серце, заживе,
Лиш обережно, щоб не було грані.
Такий холодний чай… Налийте ще!
Я розігрію чашкою долоні.
Я сподіваюсь, чай не обпече
Отак як душі, що уже холодні.
26.09.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451042
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2013
автор: Альбіна Кузів