Привид-корабель крилатий
В повню завітав до неї.
Лицар вийшов в чорних латах
Із кинджалом в портупеї.
В нього орден був на грудях,
Капюшон лице сховав.
Без шопенових прелюдій
В серце він кинджал ввігнав.
Та стоїть вона, не впала,
Не скосилась, як гадав.
Вдруге серце сталь пізнало,
Думав навпіл розрубав.
Та стоїть, тримає спину.
Зблідла. Та лише на мить.
"Мама" каже їй дитина -
Неодмінно треба жить.
Воїн відступив безсильний,
Зникла підлого бравада,
Луснув, ніби пузир мильний,
Лицар ордену, що зветься "Зрада".
вересень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450873
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Іра Рося