Я мала крила, скуті ланцюгами,
І в серці мала більше, ніж любов.
Топтала душі, бавилась словами,
Та лиш до тебе поверталась знов.
Поїла слів своїх солодким трунком,
На склі прозорім кров'ю малювала.
Стискала в кулаки тремтячі руки,
І правду від усіх в собі ховала.
Дивилась щиро поглядом лукавим,
І бути кращою, ніж є, хотіла.
Але з дороги збилась, заблукала,
Зламала в темнім лісі білі крила...
Я - янгол-охоронець, твій заступик.
Але не довіряй мені і миті.
Я зрадниця, біглянка, я відступник.
І крила чорними нитками шиті.
Коли покличу - ти не озивайся.
Я принесу з собою біль і зраду.
Втікай від мене мовчки, не прощайся,
Облиш, забудь, ніколи вже не згадуй.
Спливає час. На мене вже чекають.
Тепер я залишити тебе мушу,
Так буде краще. Просто вір - я знаю.
Пробач, що продала я свою душу.
09.11.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450852
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Таня Кириленко