Я мріяла обрізати косу,
Яка була красою за плечима,
Обрізала… І жаль тепер ношу…
Ніхто не проводжає вже очима.
Вона ж для мене гордістю була,
Аж до колін звивалася змією,
Росло дівча і з ним росла коса,
А я пишалась гордістю своєю.
Під хлопця я постриглася чомусь,
Заволоділа іншою душею,
По іншому я Богу вже молюсь,
Бо розпрощалася із гордістю своєю .
Храніть оте, що Бог дає в житті
І бережіть його, немов очну зіницю,
Ми люди на землі і ми тут не святі,
Та те, що нам дано, нехай святиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450789
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Віталій Назарук