Під білою ризою і срібним хрестом.
Про що билось серце у стінах святині?
Знадвору грав дощ і свист куль за чавунним мостом,
а він прощався вголос,
зневажаючи страх і звук молитов.
Не шукаючи місця думкам у церковній твердині.
Він хотів би вперше людям дати земних настанов,
що пора «із стін» храму тікати.
Що хвиля-дві і вітражі,і купол,і художні фрески,
зрівняються з землею
бо бомба рада все і кожного вітати.
Богослужитель завмира на мить.
Йому напевно вперше в серці так болить,
коли стріча очима дитинча,
якому ще зарано одцвітати.
І те єдине,що об'єднує у церкві цих людей.
Давно не відчай,їх єднає віри апогей.
Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450757
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Мері Benovski