отак сидіти й говорити,
плечем плеча торкатися,
і нігті нефарбовані любити,
І цілувати їх, коли прощатися.
і наче підліток тремтіти,
бо усвідомлюєш, що скоро
те, навіть більще ніж хотів ти
розвіє застарілий морок.
мене вже навіть не бентежать
ні сантименти, ні усі,
хто замикав тебе в високу вежу,
лише ненавиджу таксі.
лише не миле місто перед ранком,
коли в четвертій підло задзвенить мобілка,
так само люба мені ніч, та не люблю світанки
і ранок понеділка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450574
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Latur