Пробач мене за те, що я так розгубилась.
Я просто вже відвикла говорити по душам,
Я просто знову на єдині зорі задивилась
І віддалась (на трошки) небу і чужим вітрам.
Побудь зі мною - хочеш вічність? Може, мить?
Я все стерплю за відчайдушних тільки "нас",
Бо знаю, що минуле у мені таки переболить...
Не йди, побудь... мені лише потрібен час.
Я загубилась у турботах і про все забула
(як власне щастя розміняла на самотність),
Та я люблю тебе, і як би там не було
Лише в твоїх очах я бачу неповторність.
Пробач мене за те, що я так розгубилась.
Я просто вже відвикла говорити по душам.
У власних почуттях я (майже) розчинилась...
Це на моєму серці болить невиліковний шрам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450556
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Оле Чка