…

якби  я  могла  малювати  я  б  слала  до  чорта  світ
ловила  б  за  хвіст  комети
і  на  світанку  вдихала  б  ніч
із  різьблених  поглядів  і  кішок  на  львівських  балконах
моя  психологія  кришиться  болем
на  ваші  сповнені  сонцем
чи  ваші  зведені  жахом
вуста  
.
крематорії  здавна  бували  домом
порослі  гербарієм  з  безмовним  дозволом
палити  усе  що  тобі  заманеться
міста,  куди  ти  приходиш
дівчат,  яких  обираєш
людей,  що  тебе  обслуговують
сонця,  що  більше  тобі  не  світять..
маяки  перестали  тебе  турбувати
асоціації  більше  не  кличуть  додому
бачиш  пусту  коробку
бачиш  чиєсь  обличчя
і  розумієш  що  зрештою  у  коробках  завжди  було  більше  (з)вмісту.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450524
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Щоденники Вітру