"Думки завжди приходять недаремно -
Мені із дитинства ще мама казала.-
Як добрі, то слухайся, доцю, будь певна,
Сумнівні - відкидуй, з них користі мало. "
В дитинстві все чітко було і понятно:
Тут біле-добро, чорне-сум, сіре-смуток.
Та час і життя, і на жаль, людський натовп
Змиває ті рамки, міняє майбутнє.
І це є нормальним. Хіба ж то погано?
Своє має кожен у світі шукати.
І зовсім не слухати рідної мами.
Хороші думки - десь подалі кидати.
І слухати сумніви з ранку до ночі.
Боятися навіть прокинутись вранці,
Читати, впадати у відчай щоночі.
Тут віра живе лиш в антидепресанти,
Та той, що не втратив останнього мозку,
Збагне, що втікнути не можна від себе,
А відчай все далі штовхає у простір,
Де віри немає ні в себе, ні в небо.
Я знаю людей, що живуть так роками,
Та більшість їх звісно не зрозуміє,
Бо більшості легш за все жити думками
Про хлопців-дівчат і якісь свої мрії.
І з простору важко того вже звернути
І дехто, на жаль, відкрива інші двері.
Мені б так хотілось їх всіх повернути.
Та битва ця тільки з собой проти себе.
А наші думки недаремно приходять...
Душа або ловить, або відкидає,
Та той, що Величну цю руку ухопить,
Уже не піде...бо багато він знає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450472
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Юліанка Бойчук