́[b]«Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові…»
(Пс.61:12)[/b]́
Неправда, що немає щастя –
Воно живе в твоїх очах.
І сміх дзвінкий у тишині роздасться –
Розвіє тугу і постійний жах.
Та все ж питаю: «Чому така щаслива?»
Відкажеш: «Ну не плакати ж мені!»
Твоя посмішка така красива –
Позич хоч часточку радості мені…
Ти не погодишся, я знаю,
Скажеш: «Навіщо це Тобі?».
Бо ж від болю часто знемагаю,
А щастя – це лише як диво,
Здобуте в безкінечній боротьбі…
18 березня 2013 року
Близько 11 години
М. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450430
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Ліза Луківська