Утікає у темні куточки
Безпорадна моя самота,
Коли звістка надходить від дочки,
Або син телефоном віта.
І здається – життя ще триває
І розпачливий сум пропада,
Вся природа радіє й співає,
А навколо одна доброта.
Що хвороби старечі минули,
Що ти дітям потрібний завжди,
Що тебе не усі ще забули,
Є у гості ходити куди.
Та у темнім кутку зачаїлась
Безпорадна гірка самота,
Мого розпачу ще не наїлась,
Все чекає і слини ковта.
18.09.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450429
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Георгій Грищенко