Так за містом тихо і спокійно,
Що вільніше дихати стає,
Зір безмежжям сповнений постійно,
Що життю натхнення додає.
Ми сюди втікаємо із міста,
Щоб ковтнути свіжості лісів,
З вудкою на березі присісти,
Поблукати стежками полів.
Нам природа найдобріша мати,
Рідним діточкам усе дає,
Місто ж вміє тільки забирати
Й сплюндрувати все, що в нього є.
Тож свого часу не гаймо марно,
Геть із міста, геть із суєти,
На природі тихо й дуже гарно,
Досить свіжості та доброти.
17.09.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450428
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Георгій Грищенко