Кроками,милями,кілометрами
Йти по дорозі життя.
Кутатись теплими,зимніми светрами
Летіть кудись в небуття.
Стінами,ковдрами,навіть хмарами
Ховатись від всіх проблем.
Помалу ставати примарними,
Руйнуючи свій Едем.
Бігти,летіти,врешті розбитися
В шаленому ритмі міста.
Немає навіть коли помолитися-
Ми в душі атеїсти.
Квітами,морем і просто лиш вітром
Насолодитись не можем.
Вони ж-бо, із техногенним віком,
Самі на себе не схожі.
Добрими, злими, досить наївними
Кожен із нас колись ставав.
Тільки-от не буваємо щирими:
Чесності Бог нам чомусь не дав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450383
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2013
автор: Tkach Nataliya