Це ніби заклик зробив я у вісні.
І ніби захопив оголену красу.
Повзи до мене, с т е р в о, рви нитки.
Як звір, в якого злість, стояла за мету.
Ми роздруковані зубами до крові.
В місцевості як проза на листі.
Орієнтації вказали куди йти.
Бридкі фантазії і градуси, і градуси.
Мистецтво не дістало до серця і судин.
І вдарило по слабкості. Ну як завжди.
Заходячи у світ - круговорот.
Відчутно гравітація звільняє зміст.
Від ліжка до землі - річки.
Солоні, вогняні, десь тут є край, десь там є ти.
Перепливти можливість є завжди.
Горять свічки, спалахують дощі.
Кричала біль, на верх. На інший поверх.
По збитим рейсам, наче ліфт.
Гроза ворожа і її зв'язки. Заповнюють космічний стиль.
Краса, вода, нічний і денний моноліт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450349
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Максим Жембровський