Мовчи, нічого не кажи.
Дивися мовчки, як з пітьми,
Встане сонце, щоб зайти.
Як ніч накриє сонне місто,
Згадай, як ми були дітьми.
Й мовчи, цей час вже не знайти.
Ти подивись, як місто убиває зорі,
Невіриш в це, а це насправді так.
Ми запутались в чужому горі,
І віддались чужим вітрам.
Прошу, нічого не кажи, мовчи,
Коли кричить і рвется із душі усе.
Хай те що ти, живе в тобі.
Слухай і мовчи собі.
Щоб не змогло воно втікти,
Ховай поглибше, бережи.
Мовчи, нічого не кажи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450298
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Адам Буткевич