Вас занадто багато. Ви втисли мене у стіну.
Голова розривається, знайте, від вашого крику.
Я себе і всіх вас проклинала і знов прокляну.
Ви зробили із мене невидиму, злобну, безлику.
Замовчіть! Я хоча би зламатися здатна сама.
Уже (бачите?) крівлю мою вашим голосом зносить.
Відпустіть! Там, де мамина ніжність іще обійма,
Прошепочуть на вухо: Усе, з тебе, донечко, досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450292
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Опівнічниця