Ще рано в дощ чи в ночі темні
ронити сльози каяття.
Ще наші душі невтоленні
смакують спрагою життя.
Ще не прийшла пора прощання,
ще нам далеко до мети,
ще є надії й сподівання
на чисте неземне кохання,
щоб грішні душі зберегти.
Ще не журба, що в літню спеку
поникли квіти, що нажаль,
уже гуртуються лелеки,
що з першим холодом далеко
завіє вітер цю печаль.
Та вже не радість, що за літом
настануть осінь і зима,
що в мене вибору нема,
що замість тебе зимній вітер
на вікнах намалює квіти,
щоб ти згадав, що я сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450288
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: I.Teрен