А рваний вітер лазив по шибках,
То затихав, а то черпав десь силу,
Листя зривав, робив це залюбки,
Гонив за хату, мов давав їм крила.
Злітав до хмар, а потім падав вниз,
Гонив дими, що з коминів сивіли…
І золото зривав з деревних риз,
Хоч біля них втрачав бувало сили.
Летіли хмари й птахи із гнізда,
Налякані стихією п’янкою…
І зеленіла в полі борозна,
А вітер не давав землі спокою.
Холодна осінь сіла на поріг,
Дощі, дощі вже перемили долі
І наче із відра посипав сніг,
І побіліли враз дерева голі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450210
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Віталій Назарук