Так швидко небо ніч накрила.
На місто виллялася тьма.
Ліхтариків велика сила
На службу вулицям пішла.
А що там море поробляє,
Пляж біля заводей морських?
Лечу, біжу, Душа злітає
В передчутті хвилин п’янких.
Ну, ось і Ланжерон. Затишно.
Пісні злегенька тишу труть.
Фонтани різнобарвні, пишні,
Немов джмелі в саду, гудуть.
Скотився місяць повновидий,
У морі стежку засвітив.
Галантно зірку-непосиду
На вальс Шопена запросив.
Не ловлять ґав зірки-сестриці,
Стрази лопатять угорі.
Маяк морга червонолиций,
Вогнями грають кораблі.
Мовчать задьористі дельфіни
В басейні між м’ячів, кругів.
Їм сняться виступи, рибини.
І плескіт вдячних глядачів.
Набравши кисню повні груди
Із сольових морських глибин,
Бреду у корпус «Чайка», другий,
Думок і вражень повен млин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450057
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)