Живе і вірить чоловік
вночі – Мамоні, вранці – Богу,
тай з ближніх стягує потроху
собі безгрішному на вік,
тай все готується в дорогу...
Тай молиться, – [i]...прости мій борг,
і не забудь, що подавав я
і на католицький собор,
і на московське православ’я.
І біля Лаври вартував,
і в синагозі бив поклони,
і рідних діток обікрав
у рамцях чинного закону.[/i]
Як кажуть, – кожному своє.
Що Бог дає, те кожен має.
І церква їм допомагає,
ще й індульгенції дає.
Бо не важливо, як то є,
важливо, як то виглядає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450047
Рубрика: Сатира
дата надходження 19.09.2013
автор: I.Teрен