Затихло на ніч все навколо,
Ніхто ніде не гомонить,
Лиш повний місяць блима кволо,
Старий ховається щомить.
Чого ховаєшся, питаю,
Невже від того, що старий,
Тобі я, брате, співчуваю,
Бо я і сам уже такий.
Майбутнє наше добре знаю,
Ти будеш знову молодим,
А я раптово десь сконаю
Й на завше буду я нічим.
Хіба душа злетить до неба
Поповнить розум світовий,
Тож поспішати є потреба
Допоки я іще живий.
Бо наший світ такий чудовий,
Що хочеться по довше жить,
У літній день чи у зимовий
Любити, мріяти, творить.
Така мета життя, мій друже,
Тобі ж дано лише світить,
До справ людських тобі байдуже,
Бо маєш змогу вічно жить.
07.08.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449777
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2013
автор: Георгій Федорович